Міністр нафтопромисловості Ірану: “Технології та якісний менеджмент нам потрібні більше, аніж гроші”.
Нещодавня ухвала ОПЕК зберегти попередні обсяги видобутку нафти призвела до безпрецедентного падіння цін на нафту на ринках світу. Ухвала відповідала позиції Саудівської Аравії, що прагнула зберегти своє місце на ринку. Але ця ухвала позначиться на Ірані, що його економіка дуже залежить від нафти і потерпає від міжнародних санкцій. Про це і про майбутнє ґлобального нафтового ринку кореспондент Євроньюз спілкувалася з міністром нафтової промисловості Ірану Біжаном Намдаром-Занґане.
Євроньюз:
Пане Біжане Намдаре-Занґане, дякуємо, що прийняли запрошення Євроньюз. ОПЕК провів найважливішу зустріч за останні 6 років. Незважаючи на намагання Ірану, Ви не одержали результату, на який сподівалися. Чому провідні видобувники нафти з ОПЕК, включно із Саудівською Аравією, не приєдналися до Ірану?
Біжан Намдар-Занґане:
Звичайно, ми виступали за зменшення видобутку нафти. Ми не пропонували конкретних чисел, бо їх визначив би аналіз ринку. За підсумками консультацій з‘ясувалося, що, можливо, треба трохи більше часу, аби побачити, скільки цієї коштовної нафти слід усунути з виробничого циклу. Щоби одержати точну відповідь, нам треба більше інформації щодо реакції ринку на нові ціни. Як Ви знаєте, всі рішення в ОПЕК мають ухвалюватися консенсусом.
Євроньюз:
Ви згдали консенсус. Та ми бачимо, що, як і на минулих зустрічах ОПЕК, все завершилося тим, що Саудівська Аравія одержале те, чого хотіла. Чи можна сказати, що Саудівська Аравія як країна, що видобуває третину всієї нафти ОПЕК, має в організації останнє слово?
Біжан Намдар-Занґане:
По суті ОПЕК — неначе кооператив, що у ньому кожен член, незалежно від частки капіталу, має один голос. Одначе, правда — у тому, що обсяги видобутку, виробничі потужності та право видобувати більше мають визначальну роль на ринку, і ми мусимо засвоїти цей урок.
Дозвольте сказати щось загальне. ОПЕК — це організація для співпраці між конкурентами. Це — єдина організація, що у ній країни третього світу збираються вже 50 років і визначають спільні довгострокові інтереси, співпрацюють у спільних інтересах, незважаючи на внутрішні суперечності. Було б добре і корисно, якби ця співпраця тривала. Бо, якщо ні, від ОПЕК нічого не залишиться.
Кожна країна ОПЕК має власні національні інтереси. Саудівська Аравія є одним із головних виробників й експортерів нафти. Вона експортує 9 мільйонів барелів нафти і нафтопродуктів на день. Вона знає, що якщо ціна нафти впаде до 30 доларів за барель, країна втрачатеме щороку 110 мільярдів доларів. Тож за цією ухвалою ОПЕК мають стояти якісь важливі інтереси, що стосуються національної безпеки, щоб такі фінансові втрати виправдалися.
Євроньюз:
Які, на Вашу думку, можуть бути ці інтереси Саудівської Аравії?
Біжан Намдар-Занґане:
Я не можу це сказати як міністр нафтопромисловості, але політики чимало про це говорили. Не знаю наскільки правильний або неправильний цей аналіз. Але багато що із цього є на ринку й у масмедіа після політичних дискусій.
Євроньюз:
До якого ступеня невелика частка Ірану у “нафтовому кошику” ОПЕК мала значення у процесі ухвалення рішення цією організацією?
Біжан Намдар-Занґане:
Раніше я вже казав: звичайно, вага кожної країни в ОПЕК визначається залежно від обсягів її видобутку і права видобувати більше.
Євроньюз:
Якщо взяти до уваги незгоду в ОПЕК, а також нинішні зміни на ринку нафти, чи можна передбачити день, коли ОПЕК утратить контроль над ґлобальними ринками нафти?
Біжан Намдар-Занґане:
Розмір частки на всесвітньому ринку є важливим і давнім занепокоєнням ОПЕК. В останні роки частка ОПЕК на ринку постійно зменшується. Якщо так триватиме й перейде певну межу, вплив ОПЕК стане дуже незначним.
Євроньюз:
У кулуарах нещодавньої зустрічі ОПЕК Ви мали розмови з очільниками таких нафтових компаній, як Total і BP. Раніше ці компанії відігравали роль в іранській нафтопромисловості. Проте тепер у зв‘язку із санкціями цього нема. Що обговорювалося з ними? Чи Ви шукаєте можливості відчинити двері для іноземних інвесторів, навіть за умов збереження санкцій?
Біжан Намдар-Занґане:
Звичайно, ми шукаємо таких шляхів. Ми хочемо, аби ці міжнародні нафтокомпанії брали участь у нашій нафтопромисловості вже тепер. Йдеться не лише про інвестиції та гроші. Нам потрібні технології та якісний менеджмент більше, ніж кошти, аби розвивати іранські нафтогазову та нафтохімічну галузі.
Євроньюз:
Пане міністре, Ви оптимістично висловлюєтеся щодо скасування санкцій. Але навіть за найбільш оптимістичного сценарію, навіть якщо деякі санкції скасують, то, як Ви знаєте, на практиці потрібний деякий час, і це може не статися за каденції президента Рохані...
Біжан Намдар-Занґане:
Я — не такий песиміст, як Ви...
Євроньюз:
Але ж, судячи з того, що ми бачили у перебігу перемовин щодо ядерної програми, можна сказати, що завжди були якісь перепони на шляху до досягнення угоди...
Біжан Намдар-Занґане:
Звичайно, на наш погляд, найсерйозніші санкції стосуються нафтопромисловості. Тож якщо йдеться про скасування санкцій, то це мусять бути
Євроньюз:
Пане Біжане Намдаре-Занґане, дякуємо, що прийняли запрошення Євроньюз. ОПЕК провів найважливішу зустріч за останні 6 років. Незважаючи на намагання Ірану, Ви не одержали результату, на який сподівалися. Чому провідні видобувники нафти з ОПЕК, включно із Саудівською Аравією, не приєдналися до Ірану?
Біжан Намдар-Занґане:
Звичайно, ми виступали за зменшення видобутку нафти. Ми не пропонували конкретних чисел, бо їх визначив би аналіз ринку. За підсумками консультацій з‘ясувалося, що, можливо, треба трохи більше часу, аби побачити, скільки цієї коштовної нафти слід усунути з виробничого циклу. Щоби одержати точну відповідь, нам треба більше інформації щодо реакції ринку на нові ціни. Як Ви знаєте, всі рішення в ОПЕК мають ухвалюватися консенсусом.
Євроньюз:
Ви згдали консенсус. Та ми бачимо, що, як і на минулих зустрічах ОПЕК, все завершилося тим, що Саудівська Аравія одержале те, чого хотіла. Чи можна сказати, що Саудівська Аравія як країна, що видобуває третину всієї нафти ОПЕК, має в організації останнє слово?
Біжан Намдар-Занґане:
По суті ОПЕК — неначе кооператив, що у ньому кожен член, незалежно від частки капіталу, має один голос. Одначе, правда — у тому, що обсяги видобутку, виробничі потужності та право видобувати більше мають визначальну роль на ринку, і ми мусимо засвоїти цей урок.
Дозвольте сказати щось загальне. ОПЕК — це організація для співпраці між конкурентами. Це — єдина організація, що у ній країни третього світу збираються вже 50 років і визначають спільні довгострокові інтереси, співпрацюють у спільних інтересах, незважаючи на внутрішні суперечності. Було б добре і корисно, якби ця співпраця тривала. Бо, якщо ні, від ОПЕК нічого не залишиться.
Кожна країна ОПЕК має власні національні інтереси. Саудівська Аравія є одним із головних виробників й експортерів нафти. Вона експортує 9 мільйонів барелів нафти і нафтопродуктів на день. Вона знає, що якщо ціна нафти впаде до 30 доларів за барель, країна втрачатеме щороку 110 мільярдів доларів. Тож за цією ухвалою ОПЕК мають стояти якісь важливі інтереси, що стосуються національної безпеки, щоб такі фінансові втрати виправдалися.
Євроньюз:
Які, на Вашу думку, можуть бути ці інтереси Саудівської Аравії?
Біжан Намдар-Занґане:
Я не можу це сказати як міністр нафтопромисловості, але політики чимало про це говорили. Не знаю наскільки правильний або неправильний цей аналіз. Але багато що із цього є на ринку й у масмедіа після політичних дискусій.
Євроньюз:
До якого ступеня невелика частка Ірану у “нафтовому кошику” ОПЕК мала значення у процесі ухвалення рішення цією організацією?
Біжан Намдар-Занґане:
Раніше я вже казав: звичайно, вага кожної країни в ОПЕК визначається залежно від обсягів її видобутку і права видобувати більше.
Євроньюз:
Якщо взяти до уваги незгоду в ОПЕК, а також нинішні зміни на ринку нафти, чи можна передбачити день, коли ОПЕК утратить контроль над ґлобальними ринками нафти?
Біжан Намдар-Занґане:
Розмір частки на всесвітньому ринку є важливим і давнім занепокоєнням ОПЕК. В останні роки частка ОПЕК на ринку постійно зменшується. Якщо так триватиме й перейде певну межу, вплив ОПЕК стане дуже незначним.
Євроньюз:
У кулуарах нещодавньої зустрічі ОПЕК Ви мали розмови з очільниками таких нафтових компаній, як Total і BP. Раніше ці компанії відігравали роль в іранській нафтопромисловості. Проте тепер у зв‘язку із санкціями цього нема. Що обговорювалося з ними? Чи Ви шукаєте можливості відчинити двері для іноземних інвесторів, навіть за умов збереження санкцій?
Біжан Намдар-Занґане:
Звичайно, ми шукаємо таких шляхів. Ми хочемо, аби ці міжнародні нафтокомпанії брали участь у нашій нафтопромисловості вже тепер. Йдеться не лише про інвестиції та гроші. Нам потрібні технології та якісний менеджмент більше, ніж кошти, аби розвивати іранські нафтогазову та нафтохімічну галузі.
Євроньюз:
Пане міністре, Ви оптимістично висловлюєтеся щодо скасування санкцій. Але навіть за найбільш оптимістичного сценарію, навіть якщо деякі санкції скасують, то, як Ви знаєте, на практиці потрібний деякий час, і це може не статися за каденції президента Рохані...
Біжан Намдар-Занґане:
Я — не такий песиміст, як Ви...
Євроньюз:
Але ж, судячи з того, що ми бачили у перебігу перемовин щодо ядерної програми, можна сказати, що завжди були якісь перепони на шляху до досягнення угоди...
Біжан Намдар-Занґане:
Звичайно, на наш погляд, найсерйозніші санкції стосуються нафтопромисловості. Тож якщо йдеться про скасування санкцій, то це мусять бути
Category
🗞
News