Як іракські християни рятуються від джихадистів "Ісламської держави"
- 10 years ago
Десятки тисяч християн з міста Мосул та довколишніх сіл, що на півночі Іраку, стали біженцями та вимушеними переселенцями у кількох сусідніх країнах. Угруповання ІДІЛ окупувало їхні території з червня і запровадило на них шаріат.
Вперше в історії Іраку християнській громаді довелося виїхати з Мосула, покинути свої церкви, крамниці, будинки, покинути усі справи та навчання.
Місто Ербіл, столиця автономного іракського Курдистану, де розташований табір ООН для біженців, прийняв десятки тисяч християн з Іраку, що відмовилися платити данину ісламістам чи приймати їхню віру:
“Кожна мить нашого життя сповнена страждань, ми не можемо спати, вчора випав дощ. Був такий шум, наче на намети каміння падає. Мій син сказав мені, що хоче повернутися додому. Він сказав, що ми вже сьогодні повернемося додому. Я його запитала, як ми зможемо повернутися? Чи тобі це наснилося? Він на мене мовчки подивився. Не знаю, можливо йому наснилося, як ми повертаємося додому”, – розповідає біженка-християнка.
У таборі сім‘ям часто доводиться ділити намет з іншими людьми. Дівчата та жінки перуть і куховарять протягом дня. Хлопчики ж допомагають чоловікам зводити нові намети.
“Тут важко жити. Падає дощ, ми від цього страждаємо. Тут немає пральних машинок. У нас нічого немає, грошей немає. Ми просимо допомогти нам виїхати за межі Іраку. Усі тільки спостерігають за нами здалеку, не намагаючись зрозуміти наше скрутне становище. Дивіться, вода протікає всередину наметів”, – розповідає інша утікачка.
“Ми покинули наші домівки в районі Каракуш, там нікого не залишилося, всі виїхали. Якби нас захищала міжнародна громадськість, то нам не довелося б іти з дому і жити тут у наметах. Але чи існує цей міжнародний захист?”, – каже інша жінка.
У Мосулі, другому найбільшому місті Іраку, розташовані 30 церков, одні з найстаріших у світі. Після захоплення ісламістами, вперше за 16 сторічч у них не відбуваються богослужіння. Християнські храми Ербіля відчинили свої двері для одновірців:
“Коли наша історія, наше ім‘я, усе інше було знищено, то, знаєте, це справжній геноцид. Громади, що найбільше постраждали від того, що відбулося у Мосулі, це наші брати єзиди, а також християни. І я не здивований. Якщо ІДІЛ убиває тих, хто належить до їхньої релігії, то що казати про людей іншого віросповідання та нерелігійних людей”, – розповідає халдейський священик Дуґлас Базі, якого в 2006 році викрали і катували екстремісти в Іраку.
З Ербіля підсумовує кореспондент Євроньюз:
“Вони не мали політичного конфлікту. Вони жили у мирі та безпеці у своїх будинках. А тепер стали біженцями у різних країнах. Це свідчення найгіршої чистки та переміщення біженців на Близькому Сході”.
Вперше в історії Іраку християнській громаді довелося виїхати з Мосула, покинути свої церкви, крамниці, будинки, покинути усі справи та навчання.
Місто Ербіл, столиця автономного іракського Курдистану, де розташований табір ООН для біженців, прийняв десятки тисяч християн з Іраку, що відмовилися платити данину ісламістам чи приймати їхню віру:
“Кожна мить нашого життя сповнена страждань, ми не можемо спати, вчора випав дощ. Був такий шум, наче на намети каміння падає. Мій син сказав мені, що хоче повернутися додому. Він сказав, що ми вже сьогодні повернемося додому. Я його запитала, як ми зможемо повернутися? Чи тобі це наснилося? Він на мене мовчки подивився. Не знаю, можливо йому наснилося, як ми повертаємося додому”, – розповідає біженка-християнка.
У таборі сім‘ям часто доводиться ділити намет з іншими людьми. Дівчата та жінки перуть і куховарять протягом дня. Хлопчики ж допомагають чоловікам зводити нові намети.
“Тут важко жити. Падає дощ, ми від цього страждаємо. Тут немає пральних машинок. У нас нічого немає, грошей немає. Ми просимо допомогти нам виїхати за межі Іраку. Усі тільки спостерігають за нами здалеку, не намагаючись зрозуміти наше скрутне становище. Дивіться, вода протікає всередину наметів”, – розповідає інша утікачка.
“Ми покинули наші домівки в районі Каракуш, там нікого не залишилося, всі виїхали. Якби нас захищала міжнародна громадськість, то нам не довелося б іти з дому і жити тут у наметах. Але чи існує цей міжнародний захист?”, – каже інша жінка.
У Мосулі, другому найбільшому місті Іраку, розташовані 30 церков, одні з найстаріших у світі. Після захоплення ісламістами, вперше за 16 сторічч у них не відбуваються богослужіння. Християнські храми Ербіля відчинили свої двері для одновірців:
“Коли наша історія, наше ім‘я, усе інше було знищено, то, знаєте, це справжній геноцид. Громади, що найбільше постраждали від того, що відбулося у Мосулі, це наші брати єзиди, а також християни. І я не здивований. Якщо ІДІЛ убиває тих, хто належить до їхньої релігії, то що казати про людей іншого віросповідання та нерелігійних людей”, – розповідає халдейський священик Дуґлас Базі, якого в 2006 році викрали і катували екстремісти в Іраку.
З Ербіля підсумовує кореспондент Євроньюз:
“Вони не мали політичного конфлікту. Вони жили у мирі та безпеці у своїх будинках. А тепер стали біженцями у різних країнах. Це свідчення найгіршої чистки та переміщення біженців на Близькому Сході”.