Сурогатне материнство у Європі
- 10 years ago
—————————————————————
Запитання до програми “Вам слово” надійшло від Стефані з Парижа:
“Позиція європейських країн сильно відрізняється у питанні про сурогатне материнство. Де воно дозволене, а де заборонене? Як ви вважаєте, чи уніфікація законодавства різних країн можлива в цьому випадку?”
На запитання відповідає Ніколя Ерве, фахівець з права у Дослідницькому центрі засадничих прав:
“Зараз ставлення до сурогатного материнства в Європі дуже різне. Деякі країни відкрито його заборонили. Серед них, звичайно, – Франція. Останнім часом з цього приводу там точилися дискусії. Воно також заборонене у Німеччині, Іспанії, Швейцарії та Італії. Інші країні, їх, щоправда, менше дозволили сурогатне материнство. Серед них – Велика Британія, Греція, Україна та Росія. Є також країни, які не визначили це питання у їхньому законодавстві.
Чи повинні ми зберегти цю різноманітність у Європі? Чи повинні ми уніфікувати різноманітне законодавство країн? Європейські інституції та суди не обирають між розмаїттям та уніфікацією, адже не бачать в цьому проблеми.
Наприклад, для Європейського суду з прав людини у Страсбурзі таке розмаїття – теж не проблема. У двох дуже важливих рішеннях від 26 червня 2014 року (у справах “Меннесон проти Франції” та “Лабассе проти Франції”), Європейський суд з прав людини конкретно визначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території.
Однак суд також визнав, що заборона сурогатного материнства не може негативно впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. Лише у цьому контексті суд не схвалив позицію Франції.
Отже, у короткостроковій перспективі європейські країни, також ті, де сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв‘язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми батьками.
Інакше буде порушуватись право дитини на ідентичність. Однак загалом ці рішення суду не мають на меті уніфікувати законодавство країн щодо сурогатного материнства.
Компетенція інституцій ЄС, які відрізняються від Європейського суду з прав людини, обмежена у питаннях, що стосуються сімейного права. Їхній вплив не стосується уніфікації.
У середньостроковій та довгостроковій перспективах обговорення такої уніфікації законодавства на рівні ЄС буде залежати від країн-членів. У будь-якому разі інституції ЄС та суди будуть брати до уваги ці процеси та законодавчо затверджувати їх.”
Скористайтесь посиланням нижче, якщо бажаєте поставити власне запитання.
Запитання до програми “Вам слово” надійшло від Стефані з Парижа:
“Позиція європейських країн сильно відрізняється у питанні про сурогатне материнство. Де воно дозволене, а де заборонене? Як ви вважаєте, чи уніфікація законодавства різних країн можлива в цьому випадку?”
На запитання відповідає Ніколя Ерве, фахівець з права у Дослідницькому центрі засадничих прав:
“Зараз ставлення до сурогатного материнства в Європі дуже різне. Деякі країни відкрито його заборонили. Серед них, звичайно, – Франція. Останнім часом з цього приводу там точилися дискусії. Воно також заборонене у Німеччині, Іспанії, Швейцарії та Італії. Інші країні, їх, щоправда, менше дозволили сурогатне материнство. Серед них – Велика Британія, Греція, Україна та Росія. Є також країни, які не визначили це питання у їхньому законодавстві.
Чи повинні ми зберегти цю різноманітність у Європі? Чи повинні ми уніфікувати різноманітне законодавство країн? Європейські інституції та суди не обирають між розмаїттям та уніфікацією, адже не бачать в цьому проблеми.
Наприклад, для Європейського суду з прав людини у Страсбурзі таке розмаїття – теж не проблема. У двох дуже важливих рішеннях від 26 червня 2014 року (у справах “Меннесон проти Франції” та “Лабассе проти Франції”), Європейський суд з прав людини конкретно визначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території.
Однак суд також визнав, що заборона сурогатного материнства не може негативно впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. Лише у цьому контексті суд не схвалив позицію Франції.
Отже, у короткостроковій перспективі європейські країни, також ті, де сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв‘язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми батьками.
Інакше буде порушуватись право дитини на ідентичність. Однак загалом ці рішення суду не мають на меті уніфікувати законодавство країн щодо сурогатного материнства.
Компетенція інституцій ЄС, які відрізняються від Європейського суду з прав людини, обмежена у питаннях, що стосуються сімейного права. Їхній вплив не стосується уніфікації.
У середньостроковій та довгостроковій перспективах обговорення такої уніфікації законодавства на рівні ЄС буде залежати від країн-членів. У будь-якому разі інституції ЄС та суди будуть брати до уваги ці процеси та законодавчо затверджувати їх.”
Скористайтесь посиланням нижче, якщо бажаєте поставити власне запитання.